Юридична сторона Beauty бізнесу 4 тижні ago

Довгацький Андрій

Практикуючий юрист, випускник національного університету «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого» м. Харків (зараз Національний юридичний університет імені Я. Мудрого). Стаж роботи в галузі права понад 7 років, з них на посаді юриста: у медичній сфері, при Міністерстві оборони України, сфері екології та природніх ресурсів

Ін’єкційна косметологія. Ліцензування господарської діяльності з медичної практики. Ін’єкційна косметологія — це процедури для обличчя та тіла, які чудово зарекомендували себе у сфері beauty індустрії. У них дуже багато прихильників, адже ін’єкції вирішують безліч задач, у тому числі проблему старіння шкіри.

Арсенал методик та засобів, завдяки яким лікарі ін’єкціоністи продовжують молодість і красу, дуже значний. До цих методів слід звертатися, якщо клієнт хоче відновити молодість своєї шкіри (отримати ліфтинг ефект, прибрати пігментацію, покращити колір шкіри), зменшити глибину зморшок або прибрати їх повністю, збільшити об’єм губ, скоригувати овал обличчя (в тому числі відновити овал вилиць), вилікувати акне, зменшити випадіння волосся та відновити його ріст, позбутися целюліту, стрій.
Однак, саме ін’єкційні види послуг, що надаються визначають юридичну специфіку діяльності салону краси і вимагають документального забезпечення. Найвідомішим питанням щодо роботи даних закладів є необхідність у наявності ліцензії.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» у статті 33 зазначає, що медична допомога надається професійно підготовленими медичними працівниками, які перебувають у трудових відносинах із закладами охорони здоров’я, фізичними особами-підприємцями.
Як Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров’я», так і Закон України «Про ліцензування видів господарської діяльності» зазначають, що провадження господарської діяльності у сфері охорони здоров’я дозволяється лише за наявності ліцензії (ст. 17), а медичну практику віднесено до виключного переліку видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (п. 15 ч. 1 ст. 7).
Таким чином, якщо особа (юридична чи ФОП) має намір провадити господарську діяльність у сфері охорони здоров’я, то їй обов’язково потрібно отримати ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.
Одразу розглянемо питання відповідальності за провадження такої господарської діяльності без отримання ліцензії:
Особа, що здійснює таку діяльність без ліцензії чи з порушенням умов ліцензування, несе адміністративну відповідальність, передбачену ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у вигляді накладення штрафу від однієї тисячі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 17 000 грн. до 34 000 грн.) з конфіскацією матеріальних цінностей чи грошей, одержаних внаслідок вчинення цього адміністративного правопорушення, чи без такої. У разі повторності такого правопорушення протягом року чи отримання доходу в результаті такої діяльності у великих розмірах – штраф від 34 000 грн. до 85 000 грн. з конфіскацією.
Що стосується самих же ліцензійних умов провадження господарської діяльності з медичної практики, хочу зазначити наступне:
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 285 затверджено ліцензійні умови провадження господарської діяльності з медичної практики (далі – Ліцензійні умови).
З огляду на вказані ліцензійні умови хочу зауважити, що медичну допомогу повинні надавати особи, які відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ. Медична практика ліцензіатом провадиться:
за лікарськими спеціальностями та спеціальностями молодших спеціалістів з медичною освітою, перелік яких затверджений МОЗ;
за видами медичної допомоги (екстрена, первинна, вторинна (спеціалізована), третинна (високоспеціалізована), паліативна, медична реабілітація);
за місцем (місцями) її провадження, яке (які) зазначені у заяві про отримання ліцензії та в документах, що додавалися до неї (з урахуванням внесених до них змін, поданих ліцензіатом органові ліцензування).
Лікарі, які не працюють більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю, допускаються до провадження медичної практики за цією спеціальністю після проходження стажування згідно з порядком, встановленим МОЗ.
Відповідно до пункту 35 Ліцензійних умов, Фізична особа – підприємець, яка не має спеціальної освіти та не відповідає єдиним кваліфікаційним вимогам, затвердженим МОЗ, має право отримати ліцензію.
У такому разі фізична особа – підприємець зобов’язана укомплектувати штат медичними та немедичними працівниками відповідно до заявлених спеціальностей.
Зазначу, що фізична особа – підприємець має право приймати на роботу лікарів відповідно до заявленої спеціальності, а молодших спеціалістів з медичною освітою – залежно від профілю (спеціальності) за умови, що їх кваліфікаційний рівень відповідає єдиним кадровим вимогам, затвердженим МОЗ.
Фізичні особи – підприємці з числа молодших спеціалістів з медичною освітою провадять медичну практику самостійно або під керівництвом лікаря.
Керуючись ст. 3 ЗУ «Про ліцензування видів господарської діяльності», Кабінет Міністрів постановою № 609 від 5 серпня 2015 року затвердив перелік органів ліцензування та визначив Міністерство охорони здоров’я України органом, який ліцензує провадження господарської діяльності з медичної практики.
Необхідні документи для отримання ліцензії суб’єкт господарської діяльності може подати у різний спосіб на власний вибір – нарочно, поштовим відправленням з описом вкладення чи в електронному вигляді за допомогою телекомунікаційних засобів зв’язку.
Розглядає заяви та приймає рішення щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензії Ліцензійна комісія МОЗ України на своєму засіданні, оформлюючи рішення протоколом, який, у свою чергу, слугує підставою для прийняття міністерством наказу про ліцензування медичної практики, внаслідок чого суб’єкту господарювання видається сама ліцензія.
Після одержання заяви МОЗ, в першу чергу, перевіряє матеріали на наявність або відсутність підстав для залишення її без розгляду, а в разі їх наявності протягом 3 робочих днів приймає відповідне рішення.
Підставою для залишення заяви без розгляду є більш формальні причини, такі як подання неповного переліку необхідних документів, їхнє неналежне оформлення чи підписання неуповноваженою особою, недотримання строків подачі документів, відсутність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відомостей про здобувача ліцензії або наявність відомостей про державну реєстрацію його припинення.
Про прийняте рішення МОЗ повинен поінформувати здобувача у повідомленні, в якому зазначаються вичерпний перелік підстав, що стали причиною для прийняття такого рішення, і пропозиції щодо усунення недоліків.
Якщо з документами все гаразд і недоліків не виявлено, МОЗ приймає рішення про видачу ліцензії і на наступний день передає відомості про таке рішення в електронному вигляді до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
Здобувач набуває право на провадження господарської діяльності з медичної практики з моменту внесення даних до вказаного державного реєстру.
Ліцензія оформлюється в електронному вигляді шляхом внесення запису до зазначеного реєстру, проте за бажанням здобувача ліцензії може бути видана й на паперовому носії за формою, затвердженою наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України та Державної регуляторної служби України від 14 липня 2015 року № 781/38.
Згідно Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензія на провадження господарської діяльності з медичної практики видається на необмежений строк, проте МОЗ може прийняти рішення про анулювання ліцензії.
Рішення про анулювання ліцензії приймається протягом 5 робочих днів з моменту одержання документа чи виявлення порушень норм законодавства та вважається анульованою з дня, коли ліцензіат дізнався чи повинен був дізнатися про це, але не пізніше 1 тижня з дня прийняття відповідного рішення.
Після анулювання ліцензії суб’єкт господарювання може подати заяву про отримання нової ліцензії не раніше ніж через рік.
Переоформлення ліцензії
У разі зміни найменування юридичної особи (крім зміни назви у зв’язку з реорганізацією) або прізвища, імені, по батькові фізичної особи-підприємця суб’єкту необхідно переоформити ліцензію, подавши до МОЗ протягом місяця заяву про переоформлення ліцензії за формою згідно з додатком 4 Ліцензійних умов, документи (засвідчені ліцензіатом копії (фотокопії), що підтверджують наявність підстав для переоформлення ліцензії та ліцензію, якщо вона видавалася на паперовому носії.
У разі реорганізації суб’єкта господарювання діючі ліцензії анулюються, правонаступникам необхідно отримувати нову ліцензію